На главную Контакты Добавить сайт в закладки

Популярне

Нове

голосові привітання
Loading...

Календар

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 

Інформація

Загальні питання: ua[@]zozule4ka.com
Партнерам: ua[@]zozule4ka.com

 

 

Вірші про кохання. Інтимна лірика

 27-12-2014, 20:30  Розділ: Вірші  Автор: Zozule4ka
 Переглядали: 11136  Коментарі: 1 4

 

вірші про кохання 2

 

 

Вірші про кохання відомих українських поетів. Інтимна лірика

Еротика у віршах відомих українських поетів. Іронічні вірші про кохання.

 Любіть українок!


Любіть українок, як сонце любіть,
 
Як землю батьківську — без тями.
 
Не бійтеся щирість свою проявить
 
Словами, губами, руками…
 


За карії очі, за вигин спини,
 
За коси русяві — як жито.
 
За викот глибокий, і те, що за ним…
 
За все, що зуміли вхопити
 


У спальні, на кухні, у свіжій траві,
 
В машині, в коморі, у гаю
 
Любіть українок, де стрінете ви –
 
І хай вам Господь помагає!
 


Любіть галичанок, бойкинь та лемкинь
 
Гуцулок любіть, подолянок
 
Таврійські дівки, слобожанські жінки -
 
Не знайдете кращих коханок.
 


Любіть гагаузок, болгарок струнких
 
Угорок, грекинь, караїмок
 
І кримських татарок – бо люблячи їх
 
Ви любите все ж українок!
 


Любіть українок, негайно любіть!
 
Даруйте вірші їм і квіти,
 
Бо кожна нелюблена, втрачена мить
 
Примушує жінку старіти
 


Любіть українок – щотижня, щодня
 
А буде можливість – і двічі
 
Бо жінку (та ще й не одну) вдовольнять -
 
Робота така чоловіча
 


Життя в Україні дає нам урок -
 
Затямте, Тарасові діти:
 
Єдина можливість приборкать жінок -
 
Це їх РЕГУЛЯРНО любити!


Брати Капранови.

Інтимна лірика. Вірші про кохання


Дмитро Павличко

***

Ти дуже гарна, але я з тобою
 
В ліс не піду, де пахне тінь хмільна,
 
Де чорт під папороттю голубою
 
На нас чекає з чаркою вина.
 
Питво і перевтілення химерне
 
Чекає там звабливе і страшне:
 
Боюсь, що біс мене в коня оберне,
 
Дух амазонки в тебе зажене.
 
Боюсь, що я іржатиму від щастя,
 
Як по мені ковзне жіноча плоть,
 
Боюсь, що скинути сідла не вдасться,
 
Не вдасться зсунути з очей оброть.
 
Та в цього світу дивній круговерті
 
Моя істота вже конем була…
 
То ж клич мене на мох! Неначе смерті,
 
Боюсь і прагну я твого сідла.


***

Ти, мов яблуко з галузки,
 
Впала в трави молоді.
 
Я звільнив тебе від блузки,
 
Клавши руку на груді.
 
Я звільнив тебе від льолі
 
І від інших одежин,
 
Розглядаючи поволі
 
Кучерявий, гострий клин.
 
Я на нього настромився,
 
Я відчув небесний біль,
 
Я злетів, я народився,
 
Наче з кокона мотиль.
 
Я крильми моливсь преклонно,
 
Богу дякував за те,
 
Що світило твоє лоно,
 
Наче ябко золоте.


***

Я буду витрачати
 
Здоров’я і талант,
 
Я буду все втрачати
 
За твій маленький грант –
 
За скинуту запаску,
 
Що я за нею чах,
 
За ледь примітну ласку
 
В твоїх сумних очах,
 
За лона орхідею,
 
За ноги, що стають
 
За спиною моєю
 
Крильми – і в світ несуть.


***

Між персами твоїми – жолобок,
 
Задолина життя і пропадання,
 
Туди, немов нитки в один клубок,
 
Збігаються мої думки й жадання.
 
Там погляд мій свої стежки снує,
 
Вникаючи крізь блузу і сорочку,
 
Зникає дивно там єство моє,
 
Мов крапля на вишневому листочку.
 
Та ні, я виникаю із води,
 
Мов рятувальна виспа в океані.
 
І починаються мої важкі труди
 
Між горами на тій святій поляні.
 
На мене сходить воля звідтіля,
 
Де є одна гора, а поруч – друга.
 
І твої груди тверднуть, як земля,
 
Яка, немов рятунку, прагне плуга.
 
Як би я знав, де ти живеш,
 
Дивився б крізь вікно знадвору,
 
Як ти виходиш із одеж,
 
І входиш в мрію снів прозору.
 
Я там стояв би цілу ніч,
 
Щоб знову бачити, як вранці
 
Злітає сон із твоїх віч,
 
І ти встаєш в прозорій тканці.
 
Та я не знаю… Не дано,
 
Бо ми з тобою не знайомі,
 
Та чом же те твоє вікно
 
Горить в космічному огромі?
 
Коли дивлюсь на небеса,
 
Я те вікно щоночі бачу,
 
І сходить золота краса
 
В мою фантазію чортячу.


***

Спадала вниз оголена вода
 
Просяяна, весела, молода,
 
Як дівчина, що вибігла з ріки:
 
Ряхтіли в сонці стегна і литки,
 
Сміялась проть прозора і нага,
 
Біліла на губах її жага,
 
Горіли клином кучері між ніг,
 
Я, роздягаючись, до неї біг,
 
Вона приймала радісно мене,
 
Як дух, я входив в тіло водяне.
 
Вона сміялась від моїх торкань,
 
Просила: "Що ти робиш? Перестань!”
 
І тілом, що лилось, як сонця плин,
 
Мені вмивала душу до глибин.
 
Натішившись, я падав на траву,
 
І слухав її мову дзвонкову,
 
І чув, як сміх її під серце б’є,
 
Як випаровує життя моє!


***

Я добре знаю, ти пішла б
 
На поклик мій,
 
Та я мовчу, бо я – твій раб,
 
Слуга німий.
 
Поклич мене сама, поклич,
 
Поклич сама,
 
Тоді візьму я в руки бич
 
Теж мовчкома!
 
Зроблюсь господарем твоїм,
 
Мовчать навчу,
 
Збудую осяйнистий дім
 
З твого плачу.
 
Та ні, не клич мене, але ж
 
І не жалій,
 
І рабське серце не бентеж
 
Пучком надій.
 
Блаженна тиша гробова,
 
А в ній – наш час;
 
Ходім же мовчки, щоб слова
 
Не вбили нас.


***

Мені твоїх поцілунків
 
Вовік не буде доста,
 
Тож підпливай до мене,
 
Сирено злотохвоста.
 
Я маю трохи дивні,
 
Та все ж чудові клешні,
 
Вони тебе зігріють,
 
Як почуття справдешні.
 
Я – напіврак – це гірко! –
 
А ти – напіврибина.
 
Ти плаваєш, як сонце,
 
Чи, як зоря глибинна.
 
Ах, твої пишні перса,
 
Соски, неначе вишні,
 
І плавники, мов крила,
 
І порухи розкішні.
 
Я тут, на дні, я близько,
 
Прибитий глибиною,
 
Змахни хвостом, дай руку,
 
Побудь хоч мить зі мною!


***

Ти пахнеш, наче конюшина біла,
 
Я ж підійшов до тебе, ніби кінь,
 
Губами доторкнувся твого тіла,
 
Де повно ніжних, тайних тремкотінь.
 
Тебе не бачив я, а тільки запах
 
Вдихнув з твого гарячого плеча,
 
І в пахощів твоїх ласкавих залпах
 
Спізнав – ти жінка вже, а не дівча.
 
І я злякався – муж, а не хлопчина,
 
Дивився в тебе, не піднявши вій,
 
Спізнаючи – ти біла конюшина,
 
А я лошак, тепер навіки твій.


* * *

Я в пазуху зайду тайком,
 
Неначе злодій до комори.
 
Там пахнуть груди молоком,
 
Мов травами гуцульські гори.
 
Нічого більше там нема,
 
Лиш хрестик золотий – між ними,
 
І запах, що мене з ума
 
Збиває тайнами хмільними.
 
Я не вкраду того хреста,
 
Бо золота мені не треба.
 
Я тільки притулю уста
 
До тих висот, немов до неба.


* * *

Злітає сукня і сорочка,

Злітає ліфчик, як мотиль…

 
І сиплеться із колосочка
 
Зерно божественних зусиль.
 
Зерно таємного творіння,
 
Що з божої руки зросло,
 
Що в ньому сховане коріння
 
Й нового колоска стебло.
 
Візьми собі, моя богине,
 
І передай за даль століть
 
Душі моєї всі клітини,
 
А плоті – лиш єдину кліть.
 

* * *

Я роздягнув тебе в уяві,
 
І вивів голу на поля…
 
Як діти, колоски тужаві
 
До тебе бігли віддаля.
 
Твоє чоло було безхмарне,
 
Як свічки лик при поклятьбі,
 
І вибігали з гаю сарни,
 
Аби вклонитися тобі.
 
Горнулися до тебе зела,
 
Дерева, квіти і хліба,
 
Ласкава ти була й весела,
 
Як в сонці річка голуба.
 
До тебе линули зозулі,
 
І зграї сивих солов’їх,
 
Так ніби десь в літа минулі
 
Ти понароджувала їх.
 
І вся природа стоголоса
 
В тобі впізнала божество,
 
А ти ішла наготна й боса,
 
Як зірка в небі на Різдво.
 
І лащились, немов холопи,
 
До тебе лиси і вовки…
 
І залишали твої стопи
 
В слідах криваві колючки.
 

* * *

Найліпше любитись в надрання,

Як никне нічна каламуть,

Як сон переходить в кохання,

І крила на плечах ростуть.

Як я до грудей твоїх злину;

Торкнувшись крилом до стопи.

Збудися - та наполовину;

А наполовину* ще спи!

А вже, коли сонце погляне

На нас крізь розквітле вікно.

Сховай мене в лоно кохане.

Небесна моя глибино!

 

автор Дмитро ПАВЛИЧКО

 
 
Очі двочі
 
Ми дівчатам грали на гітарі.
 
В юності, коли цвіли сади.
 
Нас любили очі, очі карі.
 
А губили чорні, як завхда.
 
М и були в коханні невгасимі,
 
М и були серйозні і смішні.
 
І казали: «Так!», нам очі сині.
 
Сірі очі намказал: «Ні!»
 
Очі. очі. як я знову хочу
 
Повєрнутм юності часи.
 
Хочу, хочу, як тоді, шр ночі.
 
Плакаш від Вашої краси.
 
М и літали в небеса досвітні.
 
Ангели з шаленими крильми.
 
Зрадоували очі нам блакитні.
 
А зеленим зраджували ми.
 
М и програли юність на гітарі.
 
Та цей програш вартий перемог,
 
І очей двочих вічні чари.
 
Крізь життя ми в серці несемо
                          
Юрій Рибчинський










Якщо Вам сподобалася публікація поділіться з друзями :

html-посилання на публікацію
BB-посилання на публікацію
Пряме посилання на публікацію


Раджу Вам зареєструватися, щоб бути повноправним юзером нашого сайту.
V G F T O


Коментар #1 від: Ukrainez

28 мая 2016 21:54   |   Зареєстрований: 19.07.2014   |   ICQ:   |   Пользователь offline


Группа: Администраторы
Публикацій: 37
Коментарів: 24
Повір,що 2+2=4,
Повір,що небо - голубе,
Повір,що є любов на світі,
Повір,що Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ!!!

Добавление комментария

Ваше Логін:*
Ваш E-Mail:*
Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Вставка ссылкиВставка защищенной ссылки Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера
Введіть код
з картинки:*
 
Зозулечка

Опитування

А Ви допомогли сайту?

Так, періодично тисну по банерах
Так, натискав на банер і не раз
Так, натиснув один раз
Ні, не натискав жодного разу
Ні й не маю наміру

Останні коментарі

Пропонуємо

 

 

 

 


вклады через интернет
Designed by CENTROARTS.com
Рейтинг@Mail.ru Яндекс.Метрика